1. У чому полягають історичні передумови становлення культури епохи Відродження? - економічні - криза феодалізму, розвиток ремесла і торгівлі, посилення міст, перетворення їх в торгівельно-ремісничі, військові, культурні і політичні центри, незалежно від феодалів і церкви. Зростаючий вплив капіталістичного суспільства; - соціальні - наявність міського населення в середі якого формувалася світська культура з її духом свободи; - політичні - зміцнення, централізація європейських держав, посилення світської влади, поява перших парламентів; - географічні - великі географічні відкриття Колумба, Васко де Гама, Марка Поло, Магеллана, які принципово змінили географію. Кругосвітні подорожі Магеллана спростовували античне середньовічне уявлення про те, що Земля є плоскою, довівши що існує куля. Цивілізацію середніх століть називали морською, оскільки вона розвивалася довкола двох морів Середземноморського і Балтійського; Відродження відкрило нову епоху - океанську. Два багаті континенти Західної півкулі були відкриті для освоєння старим світлом. Таким чином, епоха Відродження збіглася з відкриттям нового світла і повторним відкриттям Античності; - науково-технічні - бурхливий розвиток науки (природознавства) і значного зростання її авторитету. Науково-технічні відкриття, винаходу вогнепальної зброї, верстатів, доменних печей, мікроскопа і телескопа, а також відкриття в області медицини і астрономії; -духовні передумови - відставання від життя, криза церкви і схоластичної (церковною) філософії. Винахід книгодрукування привів до збільшення рівня освіти в Європі в цілому. Мовою епохи стає латинь. Сюди ж відноситься вплив передової античної думки, в якій мало місце звернення до теми людини, як до унікального явища космосу, покликаного до особливої творчої місії.
2. Чому гуманізм вважають основою культури епохи Відродження? Найхарактернішою рисою Відродження є розвиток гуманізму (від лат. Ь й таті з - людський, людяний). Гуманістична думка, що почала формуватися в Італії у XIV ст., в подальшому поширилась на інші країни Західної Європи і знайшла численних прибічників на Сході континенту. Європейський гуманізм - найвище досягнення ренесансної культури, водночас - це вершина загальнолюдської, світової культури. Гуманізм - це система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність. У його основі -- прагнення до свободи особистості, утвердження поваги до її гідності й розуму, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей. Гуманісти стверджували самоцінність земного життя, можливість людини саме в ньому (а не в потойбічному світі) досягти вищого блаженства.
3. Який зв’язок має культура Середньовіччя та культура Ренесансу? Середні віки (V—ХVI ст.) — це епоха, початок якої збігся з відмиранням античної культури, а кінець — з її відродженням в Новий час. В культурі Відродження присутні елементи як середньовічної, так і новочасної культури. У цей період були створені шедеври літератури та мистецтва, які мають неперхідне значення.
4. У чому полягає значення античної спадщини для культури Відродження? Важливу роль у культурі Відродження відіграла історико-національна традиція: схиляння перед досягненнями древніх греків і римлян, збереження, вивчення древніх рукописів, пам'ятників мистецтва, повага до народної мови та культурних набутків уперше широко включається у фонд цінностей світської культури. Сам характер епохи Відродження як перехідного періоду зумовив те, що в його культурі переплелися антична спадщина й нове, традиційне і новаторське, давши своєрідний, якісно новий сплав духовних цінностей.
5. Яких видатних живописців та скульпторів епохи Відродження Ви знаєте? Видатні живописці епохи Відродження. В Італії творили Леонардо да Вінчі, Рафаель, Джорджоне, Тіціан, Мікеланджело Буонарроті, Андреа Мантенья, Сандро Боттичелли , Пьеро делла Франческа, Тициан Вечеллио. У Нідерландах розквітла творчість Пітера Брейгеля Старшого. Альбрехт Дюрер підніс німецький живопис і графіку на рівень світових досягнень. Матіас Нітхарт, Лукас Кранах Старший, Ганс Гольбейн Молодший. Флорентийский мастер Мазаччо. Видатні скульптори епохи Відродження: Бенедетто Антеламі, Пізано і ді Камбіо, Андреа Верроккьо і Давид Донателло, Мікеланджело Буонаротті.
1) Епоха Відродження - період в історії культури Західної Європи, який почався в Італії в кінці XIII ст, зайняв в більшості європейських країн XIV-XVI ст, а в Іспанії та Англії тривав до початку XVII ст. Термін "Відродження” першим почав вживати Джорджо Вазарі - італійський художник XVI ст., учень Мікеланджело і перший дослідник сучасного йому мистецтва, автор книги "Життєписи найбільш знаменитих живописців, ваятелів і зодчих”. Він хотів підкреслити цією назвою особливий інтерес свого часу до античності, відновлення її традицій. Серед вчених тривають дискусії про основні риси, сфери поширення, періодизацію культури Відродження. Серед інших обговорюється, зокрема, і питання про те, чи є Відродження суто європейським явищем (можна зустріти міркування про китайське, японське Відродження тощо). 2) В основі культури епохи Відродження (14-17ст) лежить принцип гуманізму, утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. Гуманістична культура Відродження носила світський характер. Жагуча спрага пізнання реального світу і захоплення ним сприяли піднесенню науки і привели до відображення в мистецтві найрізноманітніших сторін дійсності і передали величний пафос багатьом творінням художників.
Гуманістична культура в центрі уваги ставила саму людину (homo - людина), а не божественне, потойбічне, як це було в середньовічній ідеології. У гуманістичному світогляді аскетизмові вже не лишалося місця. Земне існування визнавали самоцінним і реальним. Пізнання природи і людини оголошувалось суттю науки. На противагу песимістичним мотивам, що панували в світогляді середньовічних схоластів та містиків, у світогляді та настрої людей Відродження переважали оптимістичні мотиви; для них була характерна віра в людину, в світле майбутнє людства, в торжество людського розуму й освіти. Культура Відродження невід'ємна від його гуманізму. Звільнення культури від опіки церкви; захист свободи думки; зруйнування перегородок між верствами і розкріпачення людської особистості - такі основні принципи гуманізму Ренесансу. Сутність гуманізму епохи Відродження - захист особистості і безмежна віра в особистість. Відродження - це історична епоха, характерними, основними рисами якої є: 1) перехід від ремесла до мануфактури; 2) великі географічні відкриття і початок світової торгівлі; 3) створення сучасних національних держав; 4) початок книгодрукування; 5) "відкриття" античності і розквіт вільнодумства; 6) втрата церквою монополії на духовне життя і виникнення протестантства; 7) перемога Нідерландської революції під релігійними гаслами кальвінізму; 8) початок природознавства, мистецтва й літератури нового часу. Необхідними передумовами нового, буржуазного розвитку стали компас, порох та друкарський верстат. Саме книгодрукування, компас та вогнепальна зброя визначили головний вектор суспільного й культурного розвитку цієї епохи. 4) ідродження, або Ренесанс, — одна з найбільш знаменних епох в історії людської цивілізації. Термін "Кепіззапсе" (Відродження) був уведений Джорджо Базарі (151 1 — 1574) — видатним італійським живописцем, архітектором та істориком мистецтва XVI ст.
Хронологічно європейське Відродження як єдиний культурний рух розгорнулося в межах XIV — початку XVII ст. й охопило Італію, Іспанію, Францію, Німеччину, Англію, Далмацію, Угорщину, Польщу, Чехію, північну Хорватію. Але в цих різних країнах воно проходило асинхронно.
5) Видатні живописці епохи Відродження. В Італії творили Леонардо да Вінчі, Рафаель, Джорджоне, Тіціан, Мікеланджело Буонарроті, Андреа Мантенья, Сандро Боттичелли , Пьеро делла Франческа, Тициан Вечеллио. У Нідерландах розквітла творчість Пітера Брейгеля Старшого. Альбрехт Дюрер підніс німецький живопис і графіку на рівень світових досягнень.
1. У чому полягають історичні передумови становлення культури епохи Відродження?
ОтветитьУдалить- економічні - криза феодалізму, розвиток ремесла і торгівлі, посилення міст, перетворення їх в торгівельно-ремісничі, військові, культурні і політичні центри, незалежно від феодалів і церкви. Зростаючий вплив капіталістичного суспільства;
- соціальні - наявність міського населення в середі якого формувалася світська культура з її духом свободи;
- політичні - зміцнення, централізація європейських держав, посилення світської влади, поява перших парламентів;
- географічні - великі географічні відкриття Колумба, Васко де Гама, Марка Поло, Магеллана, які принципово змінили географію. Кругосвітні подорожі Магеллана спростовували античне середньовічне уявлення про те, що Земля є плоскою, довівши що існує куля. Цивілізацію середніх століть називали морською, оскільки вона розвивалася довкола двох морів Середземноморського і Балтійського; Відродження відкрило нову епоху - океанську. Два багаті континенти Західної півкулі були відкриті для освоєння старим світлом. Таким чином, епоха Відродження збіглася з відкриттям нового світла і повторним відкриттям Античності;
- науково-технічні - бурхливий розвиток науки (природознавства) і значного зростання її авторитету. Науково-технічні відкриття, винаходу вогнепальної зброї, верстатів, доменних печей, мікроскопа і телескопа, а також відкриття в області медицини і астрономії;
-духовні передумови - відставання від життя, криза церкви і схоластичної (церковною) філософії. Винахід книгодрукування привів до збільшення рівня освіти в Європі в цілому. Мовою епохи стає латинь. Сюди ж відноситься вплив передової античної думки, в якій мало місце звернення до теми людини, як до унікального явища космосу, покликаного до особливої творчої місії.
2. Чому гуманізм вважають основою культури епохи Відродження?
Найхарактернішою рисою Відродження є розвиток гуманізму (від лат. Ь й таті з - людський, людяний). Гуманістична думка, що почала формуватися в Італії у XIV ст., в подальшому поширилась на інші країни Західної Європи і знайшла численних прибічників на Сході континенту. Європейський гуманізм - найвище досягнення ренесансної культури, водночас - це вершина загальнолюдської, світової культури. Гуманізм - це система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність. У його основі -- прагнення до свободи особистості, утвердження поваги до її гідності й розуму, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей. Гуманісти стверджували самоцінність земного життя, можливість людини саме в ньому (а не в потойбічному світі) досягти вищого блаженства.
3. Який зв’язок має культура Середньовіччя та культура Ренесансу?
Середні віки (V—ХVI ст.) — це епоха, початок якої збігся з відмиранням античної культури, а кінець — з її відродженням в Новий час. В культурі Відродження присутні елементи як середньовічної, так і новочасної культури. У цей період були створені шедеври літератури та мистецтва, які мають неперхідне значення.
4. У чому полягає значення античної спадщини для культури Відродження? Важливу роль у культурі Відродження відіграла історико-національна традиція: схиляння перед досягненнями древніх греків і римлян, збереження, вивчення древніх рукописів, пам'ятників мистецтва, повага до народної мови та культурних набутків уперше широко включається у фонд цінностей світської культури. Сам характер епохи Відродження як перехідного періоду зумовив те, що в його культурі переплелися антична спадщина й нове, традиційне і новаторське, давши своєрідний, якісно новий сплав духовних цінностей.
ОтветитьУдалить5. Яких видатних живописців та скульпторів епохи Відродження Ви знаєте?
Видатні живописці епохи Відродження. В Італії творили Леонардо да Вінчі, Рафаель, Джорджоне, Тіціан, Мікеланджело Буонарроті, Андреа Мантенья, Сандро Боттичелли , Пьеро делла Франческа, Тициан Вечеллио. У Нідерландах розквітла творчість Пітера Брейгеля Старшого. Альбрехт Дюрер підніс німецький живопис і графіку на рівень світових досягнень. Матіас Нітхарт, Лукас Кранах Старший, Ганс Гольбейн Молодший. Флорентийский мастер Мазаччо.
Видатні скульптори епохи Відродження: Бенедетто Антеламі, Пізано і ді Камбіо, Андреа Верроккьо і Давид Донателло, Мікеланджело Буонаротті.
1) Епоха Відродження - період в історії культури Західної Європи, який почався в Італії в кінці XIII ст, зайняв в більшості європейських країн XIV-XVI ст, а в Іспанії та Англії тривав до початку XVII ст. Термін "Відродження” першим почав вживати Джорджо Вазарі - італійський художник XVI ст., учень Мікеланджело і перший дослідник сучасного йому мистецтва, автор книги "Життєписи найбільш знаменитих живописців, ваятелів і зодчих”. Він хотів підкреслити цією назвою особливий інтерес свого часу до античності, відновлення її традицій. Серед вчених тривають дискусії про основні риси, сфери поширення, періодизацію культури Відродження. Серед інших обговорюється, зокрема, і питання про те, чи є Відродження суто європейським явищем (можна зустріти міркування про китайське, японське Відродження тощо).
ОтветитьУдалить2) В основі культури епохи Відродження (14-17ст) лежить принцип гуманізму, утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. Гуманістична культура Відродження носила світський характер. Жагуча спрага пізнання реального світу і захоплення ним сприяли піднесенню науки і привели до відображення в мистецтві найрізноманітніших сторін дійсності і передали величний пафос багатьом творінням художників.
Гуманістична культура в центрі уваги ставила саму людину (homo - людина), а не божественне, потойбічне, як це було в середньовічній ідеології. У гуманістичному світогляді аскетизмові вже не лишалося місця. Земне існування визнавали самоцінним і реальним. Пізнання природи і людини оголошувалось суттю науки. На противагу песимістичним мотивам, що панували в світогляді середньовічних схоластів та містиків, у світогляді та настрої людей Відродження переважали оптимістичні мотиви; для них була характерна віра в людину, в світле майбутнє людства, в торжество людського розуму й освіти.
Культура Відродження невід'ємна від його гуманізму. Звільнення культури від опіки церкви; захист свободи думки; зруйнування перегородок між верствами і розкріпачення людської особистості - такі основні принципи гуманізму Ренесансу. Сутність гуманізму епохи Відродження - захист особистості і безмежна віра в особистість.
Відродження - це історична епоха, характерними, основними рисами якої є:
1) перехід від ремесла до мануфактури;
2) великі географічні відкриття і початок світової торгівлі;
3) створення сучасних національних держав;
4) початок книгодрукування;
5) "відкриття" античності і розквіт вільнодумства;
6) втрата церквою монополії на духовне життя і виникнення протестантства;
7) перемога Нідерландської революції під релігійними гаслами кальвінізму;
8) початок природознавства, мистецтва й літератури нового часу. Необхідними передумовами нового, буржуазного розвитку стали компас, порох та друкарський верстат. Саме книгодрукування, компас та вогнепальна зброя визначили головний вектор суспільного й культурного розвитку цієї епохи.
4) ідродження, або Ренесанс, — одна з найбільш знаменних епох в історії людської цивілізації. Термін "Кепіззапсе" (Відродження) був уведений Джорджо Базарі (151 1 — 1574) — видатним італійським живописцем, архітектором та істориком мистецтва XVI ст.
Хронологічно європейське Відродження як єдиний культурний рух розгорнулося в межах XIV — початку XVII ст. й охопило Італію, Іспанію, Францію, Німеччину, Англію, Далмацію, Угорщину, Польщу, Чехію, північну Хорватію. Але в цих різних країнах воно проходило асинхронно.
5) Видатні живописці епохи Відродження. В Італії творили Леонардо да Вінчі, Рафаель, Джорджоне, Тіціан, Мікеланджело Буонарроті, Андреа Мантенья, Сандро Боттичелли , Пьеро делла Франческа, Тициан Вечеллио. У Нідерландах розквітла творчість Пітера Брейгеля Старшого. Альбрехт Дюрер підніс німецький живопис і графіку на рівень світових досягнень.